Серед розмаїття архітектурних пам'яток України є одна, яка незмінно викликає захоплення, завмирання серця та відчуття абсолютної казки. Її часто називають «українським Гоґвортсом», але її справжня історія набагато глибша, складніша і величніша за будь-який фентезійний роман. Мова йде про колишню Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації, а нині — центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Цей архітектурний ансамбль є справжньою перлиною Чернівців і з 2011 року заслужено визнаний об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Величні вежі, стрункі цегляні стіни, дахи, вкриті глазурованою черепицею з гуцульськими орнаментами — все це створює неповторну атмосферу, яка приваблює тисячі туристів з усього світу. Але як взагалі на території сучасної України з'явилося таке диво?
Історія Чернівецького університету: геній молодого архітектора
Історія цього шедевра розпочалася в середині XIX століття завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. Саме він переконав австрійського імператора Франца Йосифа I у необхідності спорудження нової резиденції, яка б відповідала статусу столиці Буковини. У 1864 році імператор видав указ про початок будівництва.
Проєкт доручили неймовірно талановитому чеському архітектору Йозефу Главці. На той момент йому було лише 29 років! Його геніальний задум полягав у тому, щоб майстерно поєднати у цій споруді, здавалося б, непоєднувані архітектурні стилі: сувору візантійську монументальність, романську масивність, готичну витонченість, а також яскраві мотиви буковинського народного зодчества.
Будівництво Резиденції митрополитів: яєчні жовтки та ідеальна цегла
Для будівництва використовувалися виключно найкращі місцеві матеріали. Главка підійшов до процесу з небаченою педантичністю. Спеціально для цього грандіозного проєкту в Чернівцях відкрили два нових цегельних і один керамічний заводи, а камінь привозили з навколишніх буковинських кар'єрів.
Існує легенда (яку дуже люблять розповідати місцеві гіди), що розчин для кладки цегли робили з додаванням курячих яєць та органічних домішок (навіть крові тварин) для неймовірної міцності. А кожна цеглина ретельно перевірялася на звук і міцність: майстер кидав її з висоти 20 метрів, і якщо вона розбивалася — бракували всю партію.
- Рік будівництва: 1864 - 1882
- Бюджет: 1 мільйон 750 тисяч гульденів (космічна сума на ті часи)
- Архітектор: Йозеф Главка
- Площа території: Близько 12 гектарів (разом із парком)
Екскурсія Чернівецьким університетом: інтер'єр та історичні зали
Якщо фасади університету змушують вас зупинитися від захвату, то внутрішнє оздоблення змусить затамувати подих. Ансамбль складається з трьох головних корпусів: Головного (Митрополичого), Семінарського (із церквою) та Монастирського.
Мармурова (Синодальна) зала
Колись вона вважалася однією з найгарніших зал Європи. Її стіни були вкриті справжнім мармуром різних відтінків, а стелю прикрашали неймовірні розписи. На жаль, під час Другої світової війни, у 1944 році, зала серйозно постраждала від масштабної пожежі, яка знищила синодальну бібліотеку. Те, що ми бачимо сьогодні — це результат філігранної реставрації майстрів, які відновили її за старими кресленнями Главки.
Червона зала: автентичний вигляд резиденції
Це, мабуть, найцінніша кімната резиденції, адже вона зберегла свій автентичний вигляд недоторканим з ХІХ століття. Її стіни оздоблені розкішним китайським червоним шовком (і це не шпалери, а справжня тканина!), а різьблена дерев'яна стеля нагадує дорогоцінну скриньку. Тут же висять оригінальні венеціанські дзеркала.
Церква Трьох Святителів при університеті
У центрі Семінарського корпусу розташована Церква Трьох Святителів. Це справжній шедевр не лише архітектури, але й інженерії. Акустика у цьому храмі настільки досконала, що її порівнюють з найкращими оперними театрами світу. Кожен звук тут резонує і посилюється багаторазово, тому церковні співи у цих стінах пробирають до мурашок.
Дендропарк Чернівецького університету: зелене серце пам'ятки
Позаду головного корпусу розкинувся розкішний дендропарк площею майже 5 гектарів, який також проєктував Йозеф Главка. Тут зібрані екзотичні дерева та кущі з усього світу. Однією з головних цікавинок парку є рідкісне коркове дерево та тюльпанове дерево. А в самому центрі парку встановлено бронзовий бюст геніального архітектора, який дивиться на своє творіння.
Легенди українського Гоґвортсу: дзеркала і містичні підземелля
Як і кожна велична будівля, Чернівецький університет оповитий міськими легендами.
- Дзеркало молодості: У Червоній залі висять величезні венеціанські дзеркала. Легенда каже: якщо жінка подивиться в одне з них, вона омолодиться на 10 років, а якщо чоловік — йому простяться всі гріхи. Тому біля цих дзеркал завжди черга з туристок.
- Таємний хід: Подейкують, що під університетом існує розгалужена мережа підземель, найдовший тунель якої веде аж до залізничного вокзалу Чернівців. Архітектор нібито передбачив його для безпечної евакуації духовенства на випадок війни.
- Масонські знаки: Уважні туристи помічають на вежах комплексу не лише християнські хрести, але й Зірку Давида (на башті з годинником). Це було символом глибокої толерантності Буковини, де мирно співіснували різні конфесії та народи.
ЧНУ імені Юрія Федьковича сьогодні: спадщина ЮНЕСКО
Найбільший феномен цієї пам'ятки в тому, що це не просто «мертвий» музей з пилюкою на експонатах. Сьогодні у цих історичних стінах вирує життя — тут навчаються звичайні українські студенти. Симбіоз минулого та сьогодення створює тут унікальну енергетику. Студенти з ноутбуками поспішають на лекції коридорами, якими понад століття тому велично крокували митрополити, імператори та поважні гості Європи.
«Резиденція в Чернівцях — це не просто будівля, це симфонія в цеглі та камені, де кожна деталь має своє значення і розповідає історію цілого регіону».
Екскурсії територією та залами університету проводяться щодня з 10:00 до 17:00 (розклад варто уточнювати у святкові дні). Вхід на територію платний, але сума є символічною. Обов'язково візьміть квиток із місцевим екскурсоводом — тільки так ви матимете змогу потрапити всередину закритих парадних залів, дізнатися всі таємниці та побачити Червону залу на власні очі!
Головне фото статті: Roman Synkevych на Unsplash
