Страшні костюми, гарбузи з усмішками й діти, які просять цукерки, — саме так більшість із нас уявляє Геловін. Тому його давня назва може здивувати: Halloween походить від All Hallows’ Eve, тобто «вечір напередодні Дня усіх святих».
Як святкування пам’яті святих перетнулося з історіями про духів? І коли до всього цього додалися костюми та солодощі?
Що означає All Hallows’ Eve
Старе англійське слово hallow означало «святий». День усіх святих, який у Католицькій церкві відзначають 1 листопада, називали All Hallows’ Day. Відповідно вечір 31 жовтня став All Hallows’ Eve. З часом довгу назву скоротили до звичного нам Halloween.
Та поруч є ще одна дата, 2 листопада — День поминання всіх померлих вірних. У цей час люди моляться за померлих, відвідують могили близьких, приносять квіти й запалюють свічки. Залежно від місцевих звичаїв на кладовище можуть ходити і 1 листопада, і в наступні дні. Отже, знайома багатьом картина освітленого свічками кладовища справді належить до цієї пори року, але не є описом самого Геловіну. Про ці три дні — Бібліотека Конгресу США; про поминання й відвідування могил — Ватикан.
Кельти й Самайн?
Ще до поширення християнства народи Ірландії та інших кельтських земель відзначали Самайн — час завершення сезону врожаю й переходу до темної частини року. З ним пов’язували вогнища, зібрання та розповіді про духів. Уявлення про те, що в цю пору межа між світом живих і потойбіччям стає тоншою, зробило кінець жовтня особливим у народній традиції.
Із Самайном пов’язаний і поширений міф: іноді його називають ім’ям кельтського бога смерті. Таке пояснення з’явилося в пізніших розповідях про свято, але давні джерела не підтверджують існування божества на ім’я Самайн. Дослідження про походження цього тлумачення.
Коли християнські свята на початку листопада стали частиною життя цих земель, старі звичаї не зникли в одну мить. Вони змінювалися, змішувалися з новими й по-різному зберігалися в різних місцях. В історії Геловіна є обидві лінії та ще багато пізніших нашарувань. Про Самайн і Геловін — Бібліотека Конгресу США.
Чому люди почали переодягатися?
Маски й переодягання давно існували в народних святкуваннях. Для геловінської традиції їх часто пов’язують із давніми віруваннями про духів: незвичний вигляд міг відлякувати їх або допомагати людині залишитися невпізнаною. Але костюми, які ми бачимо сьогодні, — результат багатьох століть змін, а не звичай, що зберігся без змін від часів кельтів.
В Ірландії та Шотландії згодом поширився звичай, відомий як guising: переодягнені люди ходили від дому до дому, могли заспівати, розповісти вірш або пожартувати й отримати за це частування. Існувало також souling — відвідувачі просили їжу, обіцяючи натомість молитву за померлих.
Як частування перетворилося на цукерки?
Ірландські та шотландські переселенці привезли свої осінні звичаї до Північної Америки. Там вони змінювалися разом із життям міст і громад. Діти почали ходити по сусідських будинках у костюмах, а господарі — пригощати їх. Особливо звичним цей обхід став у США в середині XX століття. Солодощі в зручних індивідуальних упаковках поступово витіснили інші гостинці. Так сформувалося знайоме trick-or-treat — «цукерки або витівка».
А чому саме гарбуз?
Перші ліхтарики з вирізаними обличчями робили не з гарбузів. В Ірландії для цього використовували ріпу. Коли звичай поширився в Північній Америці, гарбуз виявився зручнішою заміною: він більший, і в ньому легше вирізати обличчя та поставити всередину світло.
Тож за одним словом «Геловін» стоїть не одна історія. У ньому зустрілися осінні звичаї, християнський календар, народні легенди й значно пізніша традиція дитячого свята. А поряд із костюмами та гарбузами в перші дні листопада досі живе зовсім інший звичай — тихо згадувати близьких і запалювати для них свічки.
